
В УКРАЇНІ ТРИВАЄ АКЦІЯ “16 ДНІВ ПРОТИ НАСИЛЬСТВА”
З 25 листопада до 10 грудня відбувається щорічна Всеукраїнська акція “16 днів проти насильства”.
Генасамблея ООН оголосила 25 листопада Міжнародним днем боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. Щороку в цей день у різних країнах по всьому світу розпочинається акція “16 днів проти насильства”. Цей період охоплює такі важливі дати: 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок; 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом; 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством; 3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями; 5 грудня – Міжнародний день волонтера; 6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі; 9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією; 10 грудня – Міжнародний день прав людини.
Ця кампанія вкотре наголошує, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням її прав.
Акція “16 днів проти насильства” – це нагода ще раз нагадати громадськості про існування цих проблем у суспільстві, підвищити рівень обізнаності людей щодо усіх форм насильства, продовжити процес створення недискримінаційного простору для життя, розвитку і професійного зростання кожної людини.
Нагадуємо, ґендерно зумовлене насильство — це проблема у сферах громадського здоров’я, ґендерної рівності та прав людини. Повідомляється, що кожна третя жінка у світі зазнає тієї чи іншої форми ҐЗН. За даними МОЗ, в Україні 18% жінок та дівчат віком від 15 до 49 років зазнавали насильства з боку інтимного партнера. Не відкидається, що цей показник може бути заниженим.
На жаль, постраждалих від ҐЗН постійно звинувачують у тому, що вони опинилися не в тому місці, були непристойно вдягнені, ідентифікували себе з певною групою або винесли на загал “домашні” проблеми. Так не має бути! Ніщо не виправдовує жодної форми насильства щодо жінки або дівчини. Насильство, незалежно від того, чи вчиняється воно публічно або приватно, є неприпустимим і порушує права постраждалої людини.
Є такі форми ҐЗН: емоційне знущання, фізичне насильство, сексуальне насильство, включаючи зґвалтування й інші форми сексуального насильства, пов’язані з конфліктом, вербальне насильство та соціально-економічне насильство.
Що робити, якщо ви постраждали від насильства?
Насамперед пам’ятайте, що ви не самотні і не винні в тому, що сталося. Зверніться по медичну допомогу до найближчого закладу охорони здоров’я. Якщо це безпечно, попросіть про підтримку у родини, друзів або сусідів.
Ви також можете звернутися по підтримку до інших спеціалізованих служб або зателефонувати на гарячу лінію (0 800 500 335), яка допомагає постраждалим від ґендерно зумовленого насильства (ҐЗН) в отриманні необхідної допомоги, зокрема направлень до фахівців.
Що ви можете зробити, якщо бачите, що хтось зазнає ҐЗН?
Кожен може зробити свій внесок у запобігання ҐЗН. Підтримуйте зв’язок із жінкою або дівчиною, яка зазнає насильства. Переконайтеся, що це безпечно.
Дізнайтеся, які послуги доступні для постраждалих від ҐЗН у вашому районі. Переконайтеся, що постраждала дала згоду на отримання цих послуг.
Викличте служби екстреної допомоги, якщо постраждалій потрібна невідкладна допомога – 0 800 500 335.
До цієї кампанії також нагадуємо інші номери телефонів, які можуть бути корисними:
- 1578 – з питань протидії торгівлі людьми;
- 1588 – з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей;
- 0 800 500 335 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів ) та 116 123 (безкоштовно з мобільних телефонів) – із запобігання домашньому насильству, торгівлі людьми та гендерній дискримінації;
- 0 800 505 501 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів ) та 527 (безкоштовно з мобільних телефонів) – з протидії торгівлі людьми та консультуванню мігрантів;
- 0 800 500 225 (безкоштовно зі стаціонарних телефонів ) та 116 111 (безкоштовно з мобільних телефонів) – Національна “гаряча лінія” для дітей та молоді.
ДЖЕРЕЛО: https://bit.ly/46x8YtU

В Україні та Європі кожна п’ята дитина зазнала бодай однієї форми сексуального насильства офлайн. У 70–80% цих випадків агресором
є людина, яку дитина добре знає (близький родич, друзі родини, тренери тощо).
«Нереальний» та анонімний, Інтернет – ще небезпечніше місце. Наприклад, 17,6 %
дітей готові зустрітися з онлайн-незнайомцями в реальному житті. Відтак,
за останній рік 1 з 4 дітей (23,5%) зіткнулися бодай із однією з форм
сексуального насильства онлайн.
Майже половина дітей НЕ поділилися ситуацією насильства, що з ними трапилася в мережі. А
переважна більшість тих, хто поділилися (77,6%), розповіли друзям і подругам.
Тільки третина розповіла дорослим: батькам, старшим сестрам чи братам, іншим
довіреним людям.
Про що це говорить нам, тямущим, усвідомленим дорослим?
· По-перше, наш дорослий обов’язок – зосередитися на попередженні.
· По-друге, ми повинні виховувати дітей в культурі безпеки – демонструвати її своїм прикладом,
навчати правил безпечної поведінки та вчити розпізнавати ризики відповідно до
віку.
· По-третє, діти мають нам довіряти – і у наших руках побудувати ці довірливі взаємини з ними та
вчасно прийти на допомогу, якщо вона потрібна.
Матеріали Українського фонду «Благополуччя дітей» та Офісу Ради Європи в Україні з
протидії сексуальному насильству зібрані на сторінці Школи безпеки «ТЯМ» https://childfund.org.ua/diialnist/shkola-bezpeki-tyam :
· Відеокурс “Убезпечені дорослі – у безпеці діти”.
· Курс для батьків «Як навчити дитину захищатися».
Вплив онлайн-ігор на психічне здоров’я дитини – що треба знати батькам?
Світ онлайн-ігор сповнений неймовірних можливостей для
дитини. У цьому гайді ми обговоримо, який вплив на психічне здоров’я дитини мають
онлайн-ігри.
Щоб дізнатись головні поради щодо контролю часу в онлайн-іграх,
завантажуйте та переглядайте гайд «Вплив онлайн-ігор» за посиланням: https://stop-sexting.in.ua/…/hayd-dlia-batkiv-vplyv…/

Онлайн-ігри та стріми. На що звернути увагу батькам, коли дитина просить нову гру.
Інтернет – це окремий всесвіт. Не тільки діти, а й дорослі проводять там більше часу, ніж цього хотілось би.
У цьому гайді ми поговоримо про індустрію онлайн-ігор. Щоб бути на одній хвилі з дитиною і розуміти, яку гру вона у вас просить, ми розглянемо популярні види ігор, а також звернемо окрему увагу на плюси та мінуси того, що дитина грає в онлайн-ігри.
Онлайн-ігри – це вид відеоігор, у які можна грати через інтернет, взаємодіючи з іншими гравцями з різних частин світу в режимі реального часу.
Разом ми будемо розбиратись, у що грають діти та про що треба домовитись з дитиною перед тим, як дати їй доступ до нової гри.
Завантажуйте гайд за посиланням: https://stop-sexting.in.ua/adult/hayd-dlia-batkiv-onlayn-ihry-ta-strimy/?fbclid=IwAR2Iqbp3ki5PkQ03BPbTjO9CnYArbedx77ifb0A2m-K48iYb7X5Gl-MNSVM

Підлітковий гнів: як батькам жити поруч та підтримати дитину?

Батьки тинейджера швидше за все колись стикалися з сумнозвісним підлітковим гнівом. Дитина може бути сварливою, грюкати дверима чи вмикати надто гучно музику. З чим пов’язані такі сплески злості? Як жити поруч із розгніваним підлітком? Та як підтримати себе й дитину?
Що може викликати гнів у підлітків?
У підлітків, які переживають період статевого дозрівання, природно загострюються емоції. Тому така поведінка не обов’язково пов’язана з тим, що батьки зробили або не зробили. Незалежно від того, наскільки хорошими є мама і тато, все одно можуть бути дні, коли підліток буде злитись на весь світ.
Як батьки, ви, напевно, хочете зробити щось, щоб допомогти своїй дитині. Особливо якщо її гнів призводить до конфліктів з однолітками або членами сім’ї, агресивної поведінки чи заподіяння собі шкоди.
Для початку варто зрозуміти, звідки береться підлітковий гнів, і навчитися розпізнавати його ознаки.Гнів — це звичайна людська емоція, яку майже всі відчувають, коли щось іде не за планом. Підлітки можуть злитися з тих самих причин, що й усі інші:
несправедливість або кривда;
· відмова;
· втрата;
· розчарування;
Але тинейджери часто мають більшу чутливість до обставин. Це пов’язано з періодом їхнього розвитку.
Є кілька ймовірних причин, чому дитина може здаватися злішою, ніж зазвичай:
· Гормони
Гормони часто відіграють важливу роль в емоціях підлітка. Сплески тестостерону або естрогену можуть викликати у тинейджера підвищену емоційність. Вони також можуть впливати на ділянки мозку, що відповідають за критичне мислення та стриманість. Це робить дітей більш схильними до вчинків під впливом емоцій.
· Проблеми вдома
Будь-які потрясіння та конфлікти в сім’ї, стрес, пов’язаний з розлученням батьків або їхнім відчуженням одне від одного, також можуть вплинути на настрій підлітка. Гнів може бути заразним у певному сенсі: коли зляться батьки, це може робити і дитина.
Якщо ваш підліток розлютився, можливо, він злиться не на вас конкретно. Швидше за все, він може бути розчарований ситуацією, але не знає, як висловити свої почуття. Також можливо, що він вважає вас «безпечною» людиною, на яку можна виплеснути свій гнів. Інакше кажучи, підлітки знають, що ви не завдасте їм шкоди, поки вони вразливі.
· Стрес
Хоча кожне покоління стикається з власними проблемами, не можна заперечувати, що сучасним підліткам доводиться боротися з унікально складною комбінацією стресових факторів. Наприклад, можлива небезпека, пандемія, зміна клімату, а в Україні ще й воєнний стан, повітряні тривоги та непередбачуваність ситуації. Більшість підлітків достатньо розумні, щоб усвідомити ці кризи, але вони все ще залишаються залежними від дорослих у питанні безпеки. Їхнє відчуття несправедливості та безсилля може стати потужною формулою для люті.
Основні ознаки гніву
Ось кілька ознак, що свідчать про те, що просто поганий настрій може незабаром перерости в істерику:
Більше рухів. Ваш підліток починає надто активно жестикулювати, наприклад, розповідаючи вам, як вчинив його друг.
Менше терпіння. Під час суперечки ваш підліток постійно перебиває вас, щоб повторити свої аргументи. І щоразу це відбувається все гучніше.
Нецензурна лексика. Тинейджер починає додавати у своє повсякденне мовлення більше образ та лайливих слів.
Менше манер. Ваш підліток говорить більш прямолінійно: «Чому ти не можеш вже приготувати вечерю?» замість того, щоб ввічливо сказати: «Я такий голодний. Може, ми поїмо?».
Пасивна агресія. Сарказм і закочування очей можуть свідчити про гнів, що кипить під поверхнею.
Менше нюансів. Ви просите підлітка винести сміття, а він звинувачує вас у тому, що ви «завжди» бурчите на нього та «ніколи» не даєте йому вільного часу.
Це просто злість чи щось більше?
Цілком зрозуміло, що ви турбуєтесь про настрій свого підлітка. І логічно виникає запитання, як визначити, чи є його гнів тимчасовим, чи ознакою глибшої проблеми.
Гнів не завжди свідчить про психічний розлад. Але варто звернутися до фахівця, якщо ви помічаєте за своїм підлітком наступне:
o поводиться фізично агресивно, кидається речами, штовхає людей або вступає в бійки;
o має незрозумілі синці та шрами;
o не може заснути або надто мало спить;
o зациклюється на думках про людей, які несправедливі з ним, або часто говорить про помсту;
o відсторонюється від усіх друзів та членів родини, а не лише від людини, з якою свариться;
o здається надзвичайно чутливим до відмови або інтерпретує нейтральні зауваження як образу чи критику;
o ніколи не почувається щасливим чи радісним, навіть коли відбувається щось хороше.
Як підтримати свого тінейджера
ü Визнайте почуття
Припустимо, ваша дитина прийшла додому розлючена через те, що друг «вкрав» її коханого/кохану. У вас може виникнути спокуса применшити значення ситуації і закликати її заспокоїтися. Але якщо ви проігноруєте обґрунтовані емоції підлітка, він може розсердитися на вас за те, що ви не стали на його бік.
Цей інцидент може здатися вам неважливим, але скоріш за все — це перший досвід вашої дитини, коли їй розбили серце. Ви можете підтвердити її почуття, просто вислухавши та визнавши їх. Фрази «схоже, тобі дуже боляче» або «мені шкода, що з тобою це сталося» можуть допомогти підлітку відчути, що його почули. Коли ви допомагаєте дитині пережити цей біль, її гнів може стати більш керованим.
Також, коли ви визнаєте почуття дитини, вона може легше приймати ваші поради, як контролювати свій гнів.
ü Допоможіть знайти вихід
Один із корисних способів позбутися гніву — спрямувати його в інше русло. Дослідження показують, що фізична активність є одним зі способів випустити пару. Хоча ваш підліток все ще може почуватися засмученим через ситуацію, яка його розлютила, фізичні вправи допоможуть почуватися спокійніше.
Музика також може допомогти підліткам впоратися з гнівом. Якщо ваша дитина свариться з братами та сестрами або переживає розрив стосунків, напевно знайдеться пісня, яка відповідатиме її настрою.
Як батькам підтримати себе
Витримати гнів підлітка може бути випробуванням навіть для найстійкіших батьків. Ось кілька кроків, як підтримати себе:
ü Думайте про майбутнє.
Підлітковий гнів не вічний. Хоча раннє статеве дозрівання може бути бурхливим, діти, як правило, стають спокійнішими, коли дорослішають.
ü Встановлюйте межі.
Те, що ваш підліток злиться на вас, не означає, що він має право переходити особистості межі. Ви теж маєте почуття.
ü Виділіть час на себе.
Знайдіть годину, щоб насолодитися книгою або подрімати. Турбота про себе може зарядити вас енергією та допомогти зберегти холоднокровність.
o Просіть про підтримку.
Навіть коли ви все робите правильно, батьківство іноді може здаватися непосильним. Поспілкуватися з друзями, які теж є батьками, попросіть їх підтримати вас.
Замість висновків
Виховуючи підлітка, ви також можете справедливо сердитись та мати поганий настрій. Але дратівливість і вередування — це нормальна частина дорослішання, тому зазвичай через них не варто втрачати спокій та сон.
Якщо ви стикнулися з гнівом вашого підлітка, зробіть глибокий вдих і згадайте: статеве дозрівання — це тимчасово, а сім’я — назавжди.
Пам’ятайте також, що ви не завжди можете захистити дитину від гніву, і не завжди хочете цього. Знову ж таки, гнів — це природно, й іноді це найбільш адекватна реакція на те, що відбувається в житті вашого підлітка. Головне — допомогти йому навчитися ефективно ним керувати.
Джерело: https://osvitoria.media/opinions/pidlitkovyj-gniv-yak-batkam-zhyty-poruch-ta-pidtrymaty-dytynu/
Шановні батьки!
Пропоную Вашій увазі мобільні застосунки та подкасти, які спрямовані на збереження та підтримання нашого психічного здоров’я.
Мобільні застосунки
Daylio — щоденник настрою
https://play.google.com/store/apps/details?id=net.daylio
Avocation — трекер звичок
https://play.google.com/store/apps/details?id=app.avocation.avocation
Norbu: медитація, дихання, сон
https://play.google.com/store/apps/details?id=app.norbu
Звуки для сну
https://play.google.com/store/apps/details?id=sleepsounds.relaxandsleep.whitenoise
UpLife ( війна, щастя, емоційне відновлення, мотивація, зменшення занепокоєння )
https://play.google.com/store/apps/details?id=com.olearis.uplife
BetterMe: Mental Health
( Вправи на подолання стресу, тривожністі, стресу, усвідомлене харчування…)
https://play.google.com/store/apps/details?id=com.gen.bettermeditation
VOS ( трекер настрою, тести, афірмації, дихальні вправи, цитати, челенджі, медитації , звуки)
https://play.google.com/store/apps/details?id=com.vos.app
Подкасти
про психічне здоров’я
NV подкасти: Багатий внутрішній світ
https://open.spotify.com/show/5yN6cnru4mV5yNV0gRfyQs
(НЕ)ЗВИЧАЙНІ
Подкаст, у якому ви почуєте (не)звичайні історії
про (не)звичайних людей
https://open.spotify.com/show/1oHSZ40H00MCCj3YMMNxDL
Подкаст — “Хтознаяк з Анною Шийчук”
https://open.spotify.com/show/2RjNt0xCkQPqEjL85FHWl6
Простими словами
Подкаст про ментальне здоров’я:
розмови із психотерапевтами
https://soundcloud.com/the_village_ukraine/sets/prostimi-slovami-mizh-nami
Повільна розмова
https://open.spotify.com/show/0C4za80TBDsOnZA7sKIXNa
War-life balance
Подкаст про те, як втримати баланс між війною та життям
Подкаст про свідоме життя та продуктивність,
саморозвиток
https://open.spotify.com/show/6Ehmzu7jeXZ977R6sH0sou
Подбайте про себе


«..Нещодавно ми аналізували дослідження, яке проводив UNICEF Ukraine – це було опитування дітей різних вікових категорій. Те, що мене вразило: діти всіх вікових груп кажуть, що дуже потребують підтримки дорослих. І жодна за результатами опитування її не отримує. Це означає, що вони суб’єктивно відчувають себе самотніми, без можливості спертися на нас. Для підлітків – це вікова особливість, це суб’єктивне сприйняття. Але при запитанні “як ви відчуваєте підтримку”, майже всі діти відповідали:
Коли батьки не звинувачують, коли можуть просто вислухати і не давати одразу порад, коли ми робимо щось разом, коли кажуть слова підтримки і помічають успіхи. Коли обіймають.
Для дітей наші слова: нічого страшного, не сумуй, у тебе все життя попереду, не злися, не плач. – буквально, це послання – “мені все одно, що ти відчуваєш”, чи “не відчувай”, чи “коли твої емоції такі сильні, я їх не можу витримати – краще “усміхнись”.
Щоб мати можливість витримати емоції та стани дітей, нам так важливо дбати про себе.»
Для допомоги батькам психологи створили буклет для батьків «Ментальне здоров’я дітей під час війни: поради батькам і опікунам» Завантажити можна тут http://surl.li/makdv

Особливістю дитячого та підліткового віку є те, що будь-яка суттєва проблема, що має важкий, гострий чи тривалий характер, здатна порушити процес формування й розвитку організму, психічних особливостей і функцій особистості. Найжахливіше, що в результаті цього дитина може скоїти непоправне – суїцид.
Фіксується різке підвищення, у порівнянні з цією тенденцією, приблизно у межах 25% кількості самогубств серед підлітків 10–14 років. І оце збільшення якраз збігається з активізацією так званих «смертельних груп» у соціальних мережах.
Загальні рекомендації педагогам і батькам з надання допомоги дітям у запобіганні суїцидальної поведінки:
1. Слід відмовитися від авторитарності й наказового тону під час спілкування з дитиною;
2. Варто будувати стосунки на основі договору, прохань, пояснень;
3. Серйозно поставтеся до всіх погроз зі сторони дитини, не ігноруйте їх;
4. Дайте відчути дитині, що її люблять і її проблеми вам не байдужі;
5. Пояснюйте, що самогубство – неефективний спосіб розв’язання проблеми;
6. Зверніться по допомогу до авторитетних для дитини / підлітка людей;
7. Зверніться разом з підлітком до психоневрологічного диспансеру, дитячого чи підліткового психіатра.
Ніколи не варто забувати
Дорослі мають пам’ятати, що суїцидні настрої у підлітків є наслідком недостатньої уваги до них. Під час кризи дитина завжди потребує підтримки та участі дорослих. Важливо враховувати характер оточення підліткового мікросередовища та мати елементарні знання психології цього віку.
Суїцидальні реакції можуть виникати:
· за мотивом «невдале кохання» –людина вчиняє суїцид під впливом інтенсивних любовних переживань у разі розриву стосунків, через зраду, при ранній вагітності. Кохання як мотив суїциду найчастіше трапляється у молоді віком 15–17 років;
· за мотивом «крик про допомогу» –індивід скоює суїцидальну спробу, намагаючись привернути увагу інших. До цієї групи належать демонстративно-шантажні спроби, скоєні з метою вплинути на певних суб’єктів з соціального оточення (батьків, однолітків тощо);
· за мотивом «синдром Вертера»– одразу після публікації роман Й. Гете «Страждання молодого Вертера» (1774 р.) викликав хвилю самогубств серед молоді. Тому наслідування суїцидальної поведінки психологи називають ефектом (синдромом) юного Вертера. Девід Філліпс, провівши дослідження, дійшов висновку, що кількість суїцидів різко збільшується після публікації на перших шпальтах газет повідомлення про самогубство.
Важливо знати
Тривожними для батьків і вчителів мають стати такі фактори:
– розмови дитини про самогубство або про суїцидальні думки в однолітків, подруг, однокласників (іноді дитина не каже про самогубство прямо);
– надмірна самокритика й переживання з приводу своїх поразок і невдач, дуже низька самооцінка підлітка;
– захоплення кумирами, які вчинили самогубство;
– прослуховування «похмурої» музики, читання літератури, сюжети якої, так чи інакше торкаються теми суїциду;
– дарування важливих для дитини речей друзям або своїй сім’ї;
– соціальна ізоляція;
– депресивний стан;
– виникнення на тілі поранень;
– відсутність гігієни та байдуже ставлення до власного зовнішнього вигляду.
Крім того, важливо пам’ятати:
1. Суїцид, зазвичай, не відбувається раптово, без попередження. Більшість підлітків, що роблять замах на своє життя, діляться планами, але майже 80% дорослих не чують або не хочуть цього почути.
2. Суїцид не передається у спадок. Але сім’я, де вже було скоєне самогубство, стає для дітей зоною підвищеного ризику.
– Якщо у розпал сімейного скандалу підліток загрожує суїцидом, батьки повинні негайно зупинити сварку, якою б зухвалою не була його поведінка.
3. Розмова з підлітком про суїцид не наводить його на думку покінчити з собою. Промовляючи свої тривоги, підліток звільняється від них. Головне, щоб підтекстом цих розмов не стала поетизація, героїзація смерті, як видатного вчинку сильної особистості.
4. Відкрите обговорення підлітком своїх проблем і почуттів може врятувати йому життя. Часто людина до останнього сумнівається у скоєнні самогубства, важливо вчасно виявити ці наміри та відверто поговорити.
5. Рідко причиною самогубства є один фактор (розбите серце, сварка з близькими). Певний з них може стати спусковим механізмом, але не є єдиною причиною. Зазвичай проблеми накопичуються певний час (дитину ніхто не підтримує, вона боїться засмутити близьких або не довіряє дорослим чи психологам).

Чи знаєте ви основну мову любові своєї дитини? Чого вона потребує найбільше: тактильного контакту, похвали чи подарунків? Розуміння бажань і потреб дітей – це шлях до міцних стосунків із ними. А п’ять мов любові – це інструмент для виявлення того, що найкраще її демонструє. Спочатку визначте пріоритетну для вашої дитини мову любові та передусім застосовуйте її, а вже потім використовуйте всі п’ять.
ДЖЕРЕЛО: ЮНІСЕФ УКРАЇНА






Чотири стовпи безпеки дитини в інтернеті. Що треба знати батькам?
У цій публікації #stop_sexтинг розкаже вам про 4 стовпи безпеки дитини в інтернеті. Онлайн-світ сповнений цікавими та унікальними враженнями та знаннями всього світу, які постійно оновлюються. Але, якщо в інтернеті нехтувати базовими правилами безпеки, то ситуація може скластися негативним чином. Діти можуть сприймати онлайн-світ безпечним, через його віртуальність, не беручи до уваги наслідків своїх дій у мережі. Тому важливо завжди пам‘ятати основні принципи онлайн-поведінки Отже, чотири стовпи безпеки в інтернеті: І – Нормалізуйте розмови про інтернет. Як тільки ви вирішите надати доступ дитині до інтернету, то починайте спілкуватися з ними про їх онлайн-світ. Що вони дивляться? Чим там займаються? Які канали їх цікавлять? З чим стикаються в мережі? Обговорюйте питання кіберзагроз та кібербезпеки. Говоріть про неналежний контент та перевіряйте разом ті ресурси, які дитина відвідує. Розкажіть, який контент ви схвалюєте, а який вважаєте неприйнятним, і поясніть, чому такий тип контенту не підходить для них. Докладіть додаткових зусиль, щоб навчити своїх дітей поняттям конфіденційності та репутації в інтернеті. Але не перетворюйте спілкування на лекцію, намагайтеся завжди підтримувати живий діалог ІІ – Навчайте дітей якісним онлайн-звичкам. Важливо: щоб звички щодо безпеки онлайн були ефективні, спробуйте їх самостійно, щоб розуміти, які труднощі можуть виникнути у них під час їх втілення у життя. Вони мають бути спрямовані на:- потенційні загрози, які є в інтернеті;
- різницю між хорошим вмістом і поганим;
- важливість онлайн-безпеки та конфіденційності;
- основні правила щодо того, що вони можуть і не можуть робити онлайн (онлайн-покупки, соціальні мережі, завантаження, обмін повідомленнями тощо).
Дізнатись більше можна переглянувши ефір за посиланням: https://youtu.be/m6XrXgzizcM
«Скажи мені: сила запитань»: гра для всієї родини
Зараз особливий час, коли близькість і довіра – це зцілюючі «терапевтичні інструменти». І одночасно, на те, щоб бути в близькому контакті, нам може бракувати сил.
Ця психологічна гра може стати провідником в створенні простору близькості, а відкриті питання – вашими ключами сили ти близькості.
У неї можна грати всією родиною, навіть у ліжку із дітьми. Гра може використовуватись і в шкільних укриттях, під час вимкнення світла, може пропонувати теми для особистих рефлексій.
Акцент гри – на ресурсності. Усі питання та практики в ній терапевтичні. Усі запитання ретельно добиралися, щоб спрямовувати до рефлексій, але бути безпечними (не травмуючими) саме зараз.
Гра має 7 розділів: Мудрість, Дії, Близькість, Витівка, Мрії, Відчуття, Скарбничка. На кожну тему – 17 карток. Всього 119 питань і практик. Всі відрізняються по кольорах.
У кожному блоці задіяні рівні: Уява, Відносини, Відчуття, Тілесність.
Гравці можуть обирати різні теми, чи конкретну тему для відповідей, залежно від настрою. Окремо є техніка безпеки: наприклад, питання, помічені метеликом, тільки для близьких родинних стосунків.
Є примітка про те, що, якщо у дитини чи дорослого виникає раптом будь-яка складна реакція, пропонується одразу картка з розділу – Дії (всі практики там стабілізуючі). А питання із теми Мудрість можна використовувати для написання есе, тем для розмов із підлітками. Тема Скарбничка підсилює контакт із ресурсами.
Гру можна можна роздруковувати чи просто завантажити картки в телефон за посиланням https://bit.ly/3HruEwS
Авторка гри: Світлана Ройз.


ДЖЕРЕЛО: Національна гаряча лінія для дітей та молоді
Як пережити підліткову кризу: інструкція з виживання для батьків:
Підліток — це згусток контрастів: часта зміна настрою, самооцінка то падає, то злітає до небес, дитина бунтує, змінює стилі одягу, інтереси та смаки. Батьків це лякає, спантеличує. Як серед нормальних поведінкових проявів підлітка розпізнати тривожні дзвіночки: ризиковану поведінку, думки про самогубство? І коли щось дійсно пішло не так, як діяти батькам? Пропонуємо дієву інструкцію для батьків, щоб зрозуміти, коли варто хвилюватися, а коли — просто видихнути.Батьківський тривожний опитувальник. Найперше варто з’ясувати, наскільки загрозливою насправді є ситуація з вашим підлітком. Допоможе опитувальник для батьків підлітків «Коли слід хвилюватись?» від австралійської мережі підтримки Beyond the blue. Дайте відповіді на запитання і порахуйте свої «так». Ви помітили зміни в поведінці підлітка? Чи зачіпають ці зміни кілька сфер життя підлітка (удома, у школі, з друзями, у захопленнях та інтересах)? Чи часто ця поведінка трапляється? Чи триває вона понад два тижні? Чи впливають ці зміни на повсякденне життя дитини? Що більше ствердних відповідей, то більше причин бути уважнішим до ситуації й обговорити її з дитиною. Відправною точкою для оцінки в цьому опитувальнику є звична поведінка дитини і зміни в ній. Тобто, якщо дитина звично тривожиться або є дещо агресивною, то саме ці прояви можна вважати базовими і оцінювати зміни саме в них. Як говорити з підлітком? Отже, якщо на більшість цих запитань ви відповіли «так», що робити далі? Тут фахівці абсолютно справедливо сходяться на тому, що підліток потребує допомоги. Батьки мають дати дитині відчути підтримку і розуміння. Ось кілька правил такого спілкування: 1️⃣Розмовляйте спокійно — без звинувачень і засудження. 2️⃣Назвіть зміни, які відбуваються в дитині. Скажіть, що ці зміни турбують і лякають (уникайте оцінок, тиску, нав’язування почуття провини). Наприклад: «Я помітила, що останнім часом ти перестала спілкуватися з друзями і постійно пригнічена» або «Я помічаю, що ти дуже знервований і став менше часу навчатись». 3️⃣Дайте дитині знати, що ви любите її, піклуєтеся про неї, вона для вас важлива, саме тому ви й почали цю розмову. Намагайтеся проявляти співпереживання, розуміння та не засуджувати почуття підлітка. Спробуйте допомогти конкретними діями. Найпростіший спосіб — це запитати, яка саме допомога потрібна, не нав’язуючи своє рішення. Заохочуйте до дій, які допоможуть змінити ситуацію і домовитися про те, чого дитина робити не буде, щоб не нашкодити собі. Наприклад, домовтеся про те, що ви разом спробуєте розгребти завали в школі, пошукаєте потрібну інформацію про проблему, яка турбує дитину, що дитина не буде погіршувати свій фізичний стан і спробує повернутися до звичного графіка життя або почне краще харчуватись (якщо був знижений апетит). Це можна закріпити як добре проговорений словесний чи навіть письмовий договір. 5️⃣Спробуйте зберігати спокій, тримаючи під контролем свої почуття, фокусуючись на емоціях, переживаннях і запитах дитини. 6️⃣Вірте своїй дитині: не знецінюйте її думки і почуття. Можливо, з висоти дорослого досвіду ці переживання здаються незначними чи неважливими, але для дитини вони справжні, реальні і єдині, які зараз у неї є. Допомога, що зцілює, а не травмує, має багато варіантів. Якою б вона не була, це завжди про зв’язок батьки-дитина, у якому батьки — дорослі, стійкі, надійні, терплячі, такі, що розуміють, люблять, приймають, готові захистити і дати опору. Натренувати батьківський «дзен» Вже від одного цього списку батьківських характеристик може стати страшно навіть без підліткових криз. Адже бути такими батьками — непроста праця. У більшості випадків ще й непосильна — ніхто з нас не ідеальний. Коли накриває страх, біль, виснаження, сором і безпорадність, почути і допомогти підлітку стає надзвичайно важко. У підготовці військових є таке правило: у стресі ми не підіймаємося до рівня своїх очікувань, а падаємо до рівня своєї натренованості. Це правило раджу взяти і батькам.
Ось кілька важливих речей, які батьки можуть зробити для себе перед тим, як рятувати свою дитину (звісно якщо не йдеться про екстремальну, загрозливу для життя ситуацію, що потребує нагального вирішення). 1️⃣Візьміть паузу. Спробуйте заземлитися: відчути землю під ногами, перемикнути увагу на те, що довкола вас: що ви бачите, чуєте, чого можете торкнутися, які запахи відчуваєте. 2️⃣Назвіть тільки проблему, ніби відкладаючи вбік усі думки і переживання, пов’язані з нею. Наприклад: «Дитина кілька днів не виходить з кімнати і відмовляється спілкуватися». А не: «Дитина не виходить з кімнати, у неї, напевно, депресія і можливо навіть суїцидальні думки. Вона там думає і робить щось жахливе, а я тут сиджу і нічого не роблю». Наші оцінки та емоції підігрівають проблему, роблять її страшнішою, ніж вона є насправді. І тоді ми реагуємо не на саму ситуацію, а на страхи і картинки, які малює наша батьківська уява. 3️⃣Знайдіть підтримку. Якщо переживаннями накриває, варто пошукати, з ким ви можете це обговорити і пережити. Нести свої емоції до дитини шкідливо, але лишатися з ними на самоті — нестерпно. Щоб не бути із ситуацією сам на сам, потрібні інші дорослі: чоловік/дружина, батьки, друзі, спільнота в соціальній мережі. 4️⃣Зрозумійте, чому вас так чіпляє ситуація. Деякі кризові ситуації виходять з-під контролю, і якщо в них більше страху, агресії, сорому чи безпомічності, спробуйте зрозуміти, чому вас тригерять саме ці випадки? Які ваші власні струни вони зачіпають, які переживання чи думки роблять їх важчими за інші. Найчастіше, коли йдеться про стосунки з дітьми, ці сильні переживання стосуються або власних дитячих спогадів, або відчуття батьківської безпорадності. 5️⃣Продумайте наперед свою роль, образ і навіть слова, які можна сказати в такі моменти. Готові сценарії, продумані фрази, попереднє програвання ситуації в голові можуть здаватися штучними чи награними. Але в момент розгубленості краще пригадати і скористатися готовим рішенням, ніж вигадувати нове. Наприклад, уявіть ситуацію в минулому, коли вам розповідали щось важке. Якою була ваша реакція? А якою могла би бути найкраща чи конструктивна реакція? Можливо, спокійніший тон, менше емоцій, правильно побудовані «я-висловлювання»: «я помічаю…», «мене засмучує…», «як тобі допомогти?»… Чи може більше запитань і уточнень та менше вказівок і настанов? Спробуйте уявити, яку реакцію хотіли б отримати ви, якби розповіли щось таке власним батькам. Після такої вправи вам простіше буде стати тим дорослим, який може і вміє так реагувати. Практикуйте доброзичливе ставлення до себе. Бути батьками непросто, бути батьками підлітка — ще важче, бути батьками підлітка у важкій ситуації — серйозний виклик і стрес. Дайте собі право його пережити. Спробуйте уявити, що ви дивитеся на свою ситуацію очима людини, яка вас розуміє і хоче підтримати. Що саме вона б зробила? Яку підтримку надала б вам? 7️⃣Звертайтеся по допомогу і роз’яснення. Самостійний пошук інформації часто спрямований на підтвердження вже усталеної у вас думки. А вам слід поглянути на ситуацію під різними ракурсами. Ширший погляд можна отримати у спілкуванні з людьми, що мають подібний досвід, або із професіоналами. Наприклад, психолог може прояснити, чи насправді поведінка вашого підлітка загрозлива та як шукати шляхи комунікації з ним. Це лише мінімум, який може зробити доросла людина, щоб упевненіше почуватися в батьківській ролі. Правило кисневої маски діє не лише для пасажирів літака і батьків маленьких дітей, а й для тих, хто має справу з підлітками. І пам’ятайте найважливіше: ніхто з батьків не ідеальний. Ідеальних батьків не існує, а ми — найкращі батьки, які є в наших дітей. Джерело: https://osvitoria.mediaПравило світлофора:

8 тем, які варто обговорити з підлітком:
- Про кохання!: Багато батьків говорять з підлітками про секс, про відносини, і це добре. Але любов – штука не менш важлива. Саме здатність любити робить відносини міцними і цінними. До підліткового віку дитина вже знає, як познайомилися її батьки, як закохалися один в одного, як потім у них з’явилися діти … Їй хочеться теоретичних знань, вона хоче зрозуміти про любов з різних сторін. Запитайте її, що вона думає про любов? Якою вона буває і навіщо потрібна? Уважно вислухайте її думку. Якщо запитає – висловіть свою думку або запропонуйте літературу.
- Про дружбу!: Дружба – теж складне поняття і буде дуже корисно поміркувати про те, хто друзі, а хто ні. Як зрозуміти, чи друг тобі ця людина або просто маніпулятор. Варто поговорити про героїв його улюблених книг і фільмів, з ким вони дружать і як?
- Про справедливість!: Підліток вперше в житті усвідомлює, що життя несправедливе і хаотичне, і йому потрібна ваша підтримка.
- Про смерть!: В незалежності від того, чи вірите ви і ваша сім’я в Бога або дотримуєтеся атеїзму, у підлітка відбувається перебудова мислення. Йому недостатньо просто вірити, в його голові повинна скластися струнка, логічна концепція світобудови. Тому вони зазвичай задають складні питання.
- Про Бога і релігії!: Раз підліток намагається переосмислити світ, він обов’язково зіткнеться з різними точками зору на цю тему.
- Про сенс життя!: Всі попередні теми підводять до питань: «Навіщо ми тут? Навіщо тут особисто Я? Чи потрібен я світу? ». Регулярні розмови про сенс життя з підлітком допоможуть підвищити мотивацію до знань.
- Про мрії!: Тільки підліток може мріяти з такою емоційною захопленістю і вогнем в очах. Перед ним відкрите вся життя і від того, чи правильно він мріє, залежить, проживе він його щасливо, чи буде реалізований.
- Про щастя!: Так, так, кожен розуміє щастя по-різному і в різні моменти життя воно різне. Важливо, щоб підліток міг сформулювати, що робить його щасливим!

Проект психологічної підтримки “Поруч”



Посилання для батьків:
https://poruch.me/parents
Чим корисне читання під час війни


Як підтримати дитину, якщо її рідні на війні


Повітряні тривоги та дитяча тривожність


Що таке «домашнє насильство», згідно із законом?

Щорічно з 25 листопада до 10 грудня проводиться Всеукраїнська кампанія «16 днів проти насильства» з метою привернення уваги до проблем подолання насильства в сім’ях, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.
Домашнє насильство – дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Що розуміти під економічним та психологічним насильством? Під економічним насильством в законі значиться умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Психологічне насильство, відповідно до закону, – це словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи. То виховання дитини ременем – це насильство? Так, бо насильство – це те, що принижує честь та гідність людини, а побої – це приниження. Дитина може звернутися до поліції із скаргами – і тоді з’ясовувати, чи є вона постраждалою, мають психологи. На сьогодні тілесні покарання заборонено в 63 країнах світу. У цьому списку є й Україна: Сімейний кодекс забороняє такі дії стосовно дітей. Новітні дослідження підтверджують, що психологічне та фізичне насильство вкрай негативно впливає на дитину. Воно знижує самооцінку, породжує агресію та різного роду страхи, руйнує відчуття безпеки, формує тривожність та невпевненість у собі. Застосовують насильство ті дорослі, яких самих виховували у такому підході. Методи виховання закріплюються у психіці дітей. Коли вони виростають та стають батьками, то вже зі своїми дітьми автоматично повторюють це все. Тому батькам буває так важно змінити звичку бити чи кричати на дитину. Психологиня Антоніна Оксанич дає три поради, як зупинити себе і перевести енергію в конструктив, якщо виник конфлікт і ви відчули бажання нагримати на дитину. 1) У той момент, коли відчуваєте, що емоції гніву наростають і от-от вибухнуть — переведіть увагу на власне дихання. Зробіть глибокий вдих на рахунок «чотири» і глибокий видих на рахунок «шість». Повторіть так декілька разів, поки не почнете заспокоюватися. 2) Разом з глибоким диханням проговорюйте про себе текст: «Зараз я дорослий, переді мною — дитина. Зараз я старший і сильніший, а дитина — маленька і потребує моєї турботи та порозуміння. Дитина мені ніяк не загрожує, я — в безпеці». 3) Візьміть для себе тайм-аут — час заспокоїтись. Ви можете вийти у іншу кімнату, попити води, вмитися, проробити попередні вправи, лише потім повернутися до дитини та спокійно сказати про свої почуття, почути дитячі почуття та домовитися до чогось. Номери «Гарячих ліній»: 1578 – з питань протидії торгівлі людьми; 1588 – з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству дітей; 0800505501 (безкоштовно зі стаціонарних); 527 (безкоштовно з мобільних) – з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів. Ресурси для батьків: Брошура “Замість ляпасів: як з любов’ю та повагою визначати дитині кордони” Брошура «Зростаємо разом – основи успішного виховання дітей» (російською) Брошура “Стрес. Порадник для батьків” Брошура “Змінюючи життя: виховуємо дітей без покарання” (російською) Повний текст за посиланнями: Домашнє насильство: кого і за що карає закон? Не бий дитину : чому українських батьків вчать ненасильницькому спілкуванню25 способів запитати підлітка про його шкільний день
