Чи знаєте ви основну мову любові своєї дитини? Чого вона потребує найбільше: тактильного контакту, похвали чи подарунків? Розуміння бажань і потреб дітей – це шлях до міцних стосунків із ними. А п’ять мов любові – це інструмент для виявлення того, що найкраще її демонструє. Спочатку визначте пріоритетну для вашої дитини мову любові та передусім застосовуйте її, а вже потім використовуйте всі п’ять.

ДЖЕРЕЛО: ЮНІСЕФ УКРАЇНА

Чотири стовпи безпеки дитини в інтернеті. Що треба знати батькам?

У цій публікації #stop_sexтинг розкаже вам про 4  стовпи безпеки дитини в інтернеті. Онлайн-світ сповнений цікавими та унікальними враженнями та знаннями всього світу, які постійно оновлюються. Але, якщо в інтернеті нехтувати базовими правилами безпеки, то ситуація може скластися негативним чином. Діти можуть сприймати онлайн-світ безпечним, через його віртуальність, не беручи до уваги наслідків своїх дій у мережі. Тому важливо завжди пам‘ятати основні принципи онлайн-поведінки Отже, чотири стовпи безпеки в інтернеті: І – Нормалізуйте розмови про інтернет. Як тільки ви вирішите надати доступ дитині до інтернету, то починайте спілкуватися з ними про їх онлайн-світ. Що вони дивляться? Чим там займаються? Які канали їх цікавлять? З чим стикаються в мережі? Обговорюйте питання кіберзагроз та кібербезпеки. Говоріть про неналежний контент та перевіряйте разом ті ресурси, які дитина відвідує. Розкажіть, який контент ви схвалюєте, а який вважаєте неприйнятним, і поясніть, чому такий тип контенту не підходить для них. Докладіть додаткових зусиль, щоб навчити своїх дітей поняттям конфіденційності та репутації в інтернеті. Але не перетворюйте спілкування на лекцію, намагайтеся завжди підтримувати живий діалог ІІ – Навчайте дітей якісним онлайн-звичкам. Важливо: щоб звички щодо безпеки онлайн були ефективні, спробуйте їх самостійно, щоб розуміти, які труднощі можуть виникнути у них під час їх втілення у життя. Вони мають бути спрямовані на:

• потенційні загрози, які є в інтернеті;
• різницю між хорошим вмістом і поганим;
• важливість онлайн-безпеки та конфіденційності;
• основні правила щодо того, що вони можуть і не можуть робити онлайн (онлайн-покупки, соціальні мережі, завантаження, обмін повідомленнями тощо).

ІІІ – Використовуйте програми батьківського контролю. Програмне забезпечення батьківського контролю може стати рішенням для створення непроникної домашньої мережі безпеки для боротьби з усіма кіберзагрозами. Батьківський контроль пропонує комплексні функції, які допоможуть захистити дітей від інтернет-загроз і кіберзлочинців. Програмне забезпечення для батьківського контролю може забезпечити захист від мобільних загроз, спаму, кіберзалякування, вірусів та онлайн-злочинців Ви також можете покластися на цей інструмент для моніторингу онлайн-активності вашої дитини, обмеження доступу до інтернету, обмеження часу онлайн, блокування веб-сайтів, відвертого вмісту тощо. IV – Обмежуйте екранний час в інтернеті. Коли дитина проводить забагато часу в мережі, це може негативно вплинути на її здоров’я та загальний стан. Проблеми з навчанням, увагою та пам’яттю, розлади сну та харчування, неактивний спосіб життя. Важливо, щоб ви самі могли бути прикладом свідомого використання гаджетів. Започатковуйте загально-сімейні правила: не використовувати телефон за столом під час їжі, вимикати телефон за годину до сну, проводити спільні оффлайн-активності та живе спілкування

Дізнатись більше можна переглянувши ефір за посиланням: https://youtu.be/m6XrXgzizcM

«Скажи мені: сила запитань»: гра для всієї родини

Зараз особливий час, коли близькість і довіра – це зцілюючі «терапевтичні інструменти». І одночасно, на те, щоб бути в близькому контакті, нам може бракувати сил. Ця психологічна гра може стати провідником в створенні простору близькості, а відкриті питання – вашими ключами сили ти близькості. У неї можна грати всією родиною, навіть у ліжку із дітьми. Гра може використовуватись і в шкільних укриттях, під час вимкнення світла, може пропонувати теми для особистих рефлексій. Акцент гри – на ресурсності. Усі питання та практики в ній терапевтичні. Усі запитання ретельно добиралися, щоб спрямовувати до рефлексій, але бути безпечними (не травмуючими) саме зараз. Гра має 7 розділів: Мудрість, Дії, Близькість, Витівка, Мрії, Відчуття, Скарбничка. На кожну тему – 17 карток. Всього 119 питань і практик. Всі відрізняються по кольорах. У кожному блоці задіяні рівні: Уява, Відносини, Відчуття, Тілесність. Гравці можуть обирати різні теми, чи конкретну тему для відповідей, залежно від настрою. Окремо є техніка безпеки: наприклад, питання, помічені метеликом, тільки для близьких родинних стосунків. Є примітка про те, що, якщо у дитини чи дорослого виникає раптом будь-яка складна реакція, пропонується одразу картка з розділу – Дії (всі практики там стабілізуючі). А питання із теми Мудрість можна використовувати для написання есе, тем для розмов із підлітками. Тема Скарбничка підсилює контакт із ресурсами. Гру можна можна роздруковувати чи просто завантажити картки в телефон за посиланням https://bit.ly/3HruEwS Авторка гри: Світлана Ройз. В умовах відключення електроенергії, темряви у наших оселях, кімнатах, квартирах – варто підтримувати та зберігати внутрішнє світло. Усі ми маємо власні генератори, лампи, свічки, подекуди цілі прожектори всередині нас. Але як розпізнати, що світло всередині ваших учениці або учня, дочки або сина, їхніх друга чи подруги – гасне, мерехтить? Як розпізнати, які сигнали можуть бути дійсно тривожними, коли вже варто звернутись по фахову допомогу? Існують «червоні прапорці», які можуть свідчити про схильність дитини, підлітка, молодої людини до суїцидальних намірів: Дитина усамітнюється, закривається у собі, віддаляється від однокласників, друзів та родичів; У дитини змінюються режим сну (спить менше або більше), харчові звички, її перестають цікавити навіть улюблені заняття, вона ігнорує навчання або спілкування з близькими; Дитина піднімає тему смерті, починає поводитись підозріло, завершувати деякі свої справи, проте не починати нових; За наявності одного або більше таких червоних прапорців, варто ВЖЕ звернутись за фаховою консультацією, аби отримати допомогу з аналізом ситуації та можливим планом підтримки такої дитини. Якщо ви відчуваєте, що у вашому оточенні наразі є така дитина, поведінка якої вас тривожить, пам‘ятайте – ви цілодобово, анонімно та конфіденційно можете зателефонувати на Національну гарячу лінію для дітей та молоді. Інстаграм @childhotline_ua; Телеграм: @CHL116111; 116111; 0-800-500-225

ДЖЕРЕЛО: Національна гаряча лінія для дітей та молоді

Як пережити підліткову кризу: інструкція з виживання для батьків:

Підліток — це згусток контрастів: часта зміна настрою, самооцінка то падає, то злітає до небес, дитина бунтує, змінює стилі одягу, інтереси та смаки. Батьків це лякає, спантеличує. Як серед нормальних поведінкових проявів підлітка розпізнати тривожні дзвіночки: ризиковану поведінку, думки про самогубство? І коли щось дійсно пішло не так, як діяти батькам? Пропонуємо дієву інструкцію для батьків, щоб зрозуміти, коли варто хвилюватися, а коли — просто видихнути.

Батьківський тривожний опитувальник. Найперше варто з’ясувати, наскільки загрозливою насправді є ситуація з вашим підлітком. Допоможе опитувальник для батьків підлітків «Коли слід хвилюватись?» від австралійської мережі підтримки Beyond the blue. Дайте відповіді на запитання і порахуйте свої «так». Ви помітили зміни в поведінці підлітка? Чи зачіпають ці зміни кілька сфер життя підлітка (удома, у школі, з друзями, у захопленнях та інтересах)? Чи часто ця поведінка трапляється? Чи триває вона понад два тижні? Чи впливають ці зміни на повсякденне життя дитини? Що більше ствердних відповідей, то більше причин бути уважнішим до ситуації й обговорити її з дитиною. Відправною точкою для оцінки в цьому опитувальнику є звична поведінка дитини і зміни в ній. Тобто, якщо дитина звично тривожиться або є дещо агресивною, то саме ці прояви можна вважати базовими і оцінювати зміни саме в них. Як говорити з підлітком? Отже, якщо на більшість цих запитань ви відповіли «так», що робити далі? Тут фахівці абсолютно справедливо сходяться на тому, що підліток потребує допомоги. Батьки мають дати дитині відчути підтримку і розуміння. Ось кілька правил такого спілкування: 1️⃣Розмовляйте спокійно — без звинувачень і засудження. 2️⃣Назвіть зміни, які відбуваються в дитині. Скажіть, що ці зміни турбують і лякають (уникайте оцінок, тиску, нав’язування почуття провини). Наприклад: «Я помітила, що останнім часом ти перестала спілкуватися з друзями і постійно пригнічена» або «Я помічаю, що ти дуже знервований і став менше часу навчатись». 3️⃣Дайте дитині знати, що ви любите її, піклуєтеся про неї, вона для вас важлива, саме тому ви й почали цю розмову. Намагайтеся проявляти співпереживання, розуміння та не засуджувати почуття підлітка. Спробуйте допомогти конкретними діями. Найпростіший спосіб — це запитати, яка саме допомога потрібна, не нав’язуючи своє рішення. Заохочуйте до дій, які допоможуть змінити ситуацію і домовитися про те, чого дитина робити не буде, щоб не нашкодити собі. Наприклад, домовтеся про те, що ви разом спробуєте розгребти завали в школі, пошукаєте потрібну інформацію про проблему, яка турбує дитину, що дитина не буде погіршувати свій фізичний стан і спробує повернутися до звичного графіка життя або почне краще харчуватись (якщо був знижений апетит). Це можна закріпити як добре проговорений словесний чи навіть письмовий договір. 5️⃣Спробуйте зберігати спокій, тримаючи під контролем свої почуття, фокусуючись на емоціях, переживаннях і запитах дитини. 6️⃣Вірте своїй дитині: не знецінюйте її думки і почуття. Можливо, з висоти дорослого досвіду ці переживання здаються незначними чи неважливими, але для дитини вони справжні, реальні і єдині, які зараз у неї є. Допомога, що зцілює, а не травмує, має багато варіантів. Якою б вона не була, це завжди про зв’язок батьки-дитина, у якому батьки — дорослі, стійкі, надійні, терплячі, такі, що розуміють, люблять, приймають, готові захистити і дати опору. Натренувати батьківський «дзен» Вже від одного цього списку батьківських характеристик може стати страшно навіть без підліткових криз. Адже бути такими батьками — непроста праця. У більшості випадків ще й непосильна — ніхто з нас не ідеальний. Коли накриває страх, біль, виснаження, сором і безпорадність, почути і допомогти підлітку стає надзвичайно важко. У підготовці військових є таке правило: у стресі ми не підіймаємося до рівня своїх очікувань, а падаємо до рівня своєї натренованості. Це правило раджу взяти і батькам.

Ось кілька важливих речей, які батьки можуть зробити для себе перед тим, як рятувати свою дитину (звісно якщо не йдеться про екстремальну, загрозливу для життя ситуацію, що потребує нагального вирішення). 1️⃣Візьміть паузу. Спробуйте заземлитися: відчути землю під ногами, перемикнути увагу на те, що довкола вас: що ви бачите, чуєте, чого можете торкнутися, які запахи відчуваєте. 2️⃣Назвіть тільки проблему, ніби відкладаючи вбік усі думки і переживання, пов’язані з нею. Наприклад: «Дитина кілька днів не виходить з кімнати і відмовляється спілкуватися». А не: «Дитина не виходить з кімнати, у неї, напевно, депресія і можливо навіть суїцидальні думки. Вона там думає і робить щось жахливе, а я тут сиджу і нічого не роблю». Наші оцінки та емоції підігрівають проблему, роблять її страшнішою, ніж вона є насправді. І тоді ми реагуємо не на саму ситуацію, а на страхи і картинки, які малює наша батьківська уява. 3️⃣Знайдіть підтримку. Якщо переживаннями накриває, варто пошукати, з ким ви можете це обговорити і пережити. Нести свої емоції до дитини шкідливо, але лишатися з ними на самоті — нестерпно. Щоб не бути із ситуацією сам на сам, потрібні інші дорослі: чоловік/дружина, батьки, друзі, спільнота в соціальній мережі. 4️⃣Зрозумійте, чому вас так чіпляє ситуація. Деякі кризові ситуації виходять з-під контролю, і якщо в них більше страху, агресії, сорому чи безпомічності, спробуйте зрозуміти, чому вас тригерять саме ці випадки? Які ваші власні струни вони зачіпають, які переживання чи думки роблять їх важчими за інші. Найчастіше, коли йдеться про стосунки з дітьми, ці сильні переживання стосуються або власних дитячих спогадів, або відчуття батьківської безпорадності. 5️⃣Продумайте наперед свою роль, образ і навіть слова, які можна сказати в такі моменти. Готові сценарії, продумані фрази, попереднє програвання ситуації в голові можуть здаватися штучними чи награними. Але в момент розгубленості краще пригадати і скористатися готовим рішенням, ніж вигадувати нове. Наприклад, уявіть ситуацію в минулому, коли вам розповідали щось важке. Якою була ваша реакція? А якою могла би бути найкраща чи конструктивна реакція? Можливо, спокійніший тон, менше емоцій, правильно побудовані «я-висловлювання»: «я помічаю…», «мене засмучує…», «як тобі допомогти?»… Чи може більше запитань і уточнень та менше вказівок і настанов? Спробуйте уявити, яку реакцію хотіли б отримати ви, якби розповіли щось таке власним батькам. Після такої вправи вам простіше буде стати тим дорослим, який може і вміє так реагувати. Практикуйте доброзичливе ставлення до себе. Бути батьками непросто, бути батьками підлітка — ще важче, бути батьками підлітка у важкій ситуації — серйозний виклик і стрес. Дайте собі право його пережити. Спробуйте уявити, що ви дивитеся на свою ситуацію очима людини, яка вас розуміє і хоче підтримати. Що саме вона б зробила? Яку підтримку надала б вам? 7️⃣Звертайтеся по допомогу і роз’яснення. Самостійний пошук інформації часто спрямований на підтвердження вже усталеної у вас думки. А вам слід поглянути на ситуацію під різними ракурсами. Ширший погляд можна отримати у спілкуванні з людьми, що мають подібний досвід, або із професіоналами. Наприклад, психолог може прояснити, чи насправді поведінка вашого підлітка загрозлива та як шукати шляхи комунікації з ним. Це лише мінімум, який може зробити доросла людина, щоб упевненіше почуватися в батьківській ролі. Правило кисневої маски діє не лише для пасажирів літака і батьків маленьких дітей, а й для тих, хто має справу з підлітками. І пам’ятайте найважливіше: ніхто з батьків не ідеальний. Ідеальних батьків не існує, а ми — найкращі батьки, які є в наших дітей. Джерело: https://osvitoria.media

Правило світлофора:

Правило світлофора: вчимось розподіляти та приймати рішення разом із дітьми: Виховання в атмосфері тотального контролю так само як і в умовах вседозволеності може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, її поведінку, звички й життєві установки в майбутньому. Чи реально побудувати взаємодію з дитиною так, щоб з одного боку вона відчувала власну суб’єктність і вчилась самостійності, а з іншого – усвідомлювала необхідність слухатись батьків заради власної безпеки та добробуту? Психологи радять використовувати правило світлофора. Як це працює? Для початку розподіліть сфери відповідальності між вами та дитиною на три умовні зони: зелену, жовту, червону. Для зручності візьміть аркуш паперу та намалюйте їх. Візуалізація допоможе доступніше пояснити дитині, яку саме модель взаємодії ви їй пропонуєте. *Зелений сектор* – зона відповідальності дитини. Пропишіть в її межах правила, ситуації та обставини, коли дитина може приймати самостійні рішення. Наприклад: коли читати книгу, коли телефонувати батькам, в які ігри гратись, що одягати, в якій послідовності виконувати домашнє завдання, яку кількість їжі споживати (якщо не йдеться про критичні випадки системної відмови від їжі), як організувати простір у своїй кімнаті. *Жовтий сектор* – це правила, які можуть змінюватися для дитини, залежно від ситуації, або рішення, щодо яких дитина має порадитись з батьками. Наприклад: на що витрачати кишенькові гроші, що їсти, які додаткові заняття або гуртки відвідувати, скільки часу проводити за телевізором або гаджетами, як проводити дозвілля, розпорядок дня. *Червоний сектор* – вирішують тільки батьки. В цьому секторі зібрані правила, що безпосередньо стосуються безпеки дитини та її здоров’я. Наприклад: не спілкуватись з незнайомцями та не відчиняти їм двері, не приймати запрошення від друзів піти в гості без відома батьків, не приймати пігулки без дозволу батьків, не втікати від батьків і т. д. *На що звернути увагу*. Якщо червоного більше – можливо, у вас занадто багато заборон і їх можна розділити? Якщо багато жовтого – можливо, ваші правила занадто умовні. Тоді добре б їх чіткіше формулювати. Щодо правил в червоному секторі – для дитини вони мають бути непорушними та такими, в яких би ваша дитина ніколи не сумнівалась. Спробуйте пояснити, якими можуть бути наслідки недотримання цих вимог. Автор: гештальт – терапевтка Галина Зарипова

8 тем, які варто обговорити з підлітком:

1. Про кохання!: Багато батьків говорять з підлітками про секс, про відносини, і це добре. Але любов – штука не менш важлива. Саме здатність любити робить відносини міцними і цінними. До підліткового віку дитина вже знає, як познайомилися її батьки, як закохалися один в одного, як потім у них з’явилися діти … Їй хочеться теоретичних знань, вона хоче зрозуміти про любов з різних сторін. Запитайте її, що вона думає про любов? Якою вона буває і навіщо потрібна? Уважно вислухайте її думку. Якщо запитає – висловіть свою думку або запропонуйте літературу.

2. Про дружбу!: Дружба – теж складне поняття і буде дуже корисно поміркувати про те, хто друзі, а хто ні. Як зрозуміти, чи друг тобі ця людина або просто маніпулятор. Варто поговорити про героїв його улюблених книг і фільмів, з ким вони дружать і як?

3. Про справедливість!: Підліток вперше в житті усвідомлює, що життя несправедливе і хаотичне, і йому потрібна ваша підтримка.

4. Про смерть!: В незалежності від того, чи вірите ви і ваша сім’я в Бога або дотримуєтеся атеїзму, у підлітка відбувається перебудова мислення. Йому недостатньо просто вірити, в його голові повинна скластися струнка, логічна концепція світобудови. Тому вони зазвичай задають складні питання.

5. Про Бога і релігії!: Раз підліток намагається переосмислити світ, він обов’язково зіткнеться з різними точками зору на цю тему.

6. Про сенс життя!: Всі попередні теми підводять до питань: «Навіщо ми тут? Навіщо тут особисто Я? Чи потрібен я світу? ». Регулярні розмови про сенс життя з підлітком допоможуть підвищити мотивацію до знань.

7. Про мрії!: Тільки підліток може мріяти з такою емоційною захопленістю і вогнем в очах. Перед ним відкрите вся життя і від того, чи правильно він мріє, залежить, проживе він його щасливо, чи буде реалізований.

8. Про щастя!: Так, так, кожен розуміє щастя по-різному і в різні моменти життя воно різне. Важливо, щоб підліток міг сформулювати, що робить його щасливим!

Автор: Наталія Степанова Джерело:https://www.facebook.com/dytyachyjpsyholog

Проект психологічної підтримки “Поруч”

Посилання для батьків:

https://poruch.me/parents

Чим корисне читання під час війни

Зараз не всі можуть і хочуть повернутися до звичної рутини, зокрема до читання. Але є й ті, для кого книжки стають розрадою та допомогою у складні часи. Звісно, ви не повинні змушувати себе читати. Але якщо вас зупиняє лиш те, що це зараз не на часі — наступні аргументи можуть переконати вас у зворотному. 1.Читання відволікає. Воно допомагає абстрагуватися від жахливої реальності й постійного читання новин та бодай на деякий час забути про війну. Можна взяти за звичку читати під час повітряної тривоги. Це допоможе згаяти час та відволіктись від місця й ситуації, в яких знаходитеся. Коли довго читаєш, настає момент, коли існує лише книга і ти. Такі моменти дуже корисні, аби перемкнутись. 2.Читання стимулює пізнання. Деякі книжки — з історії, філософії, культури та політики — допомагають краще відрефлексувати те, що відбувається в Україні зараз. Книжки допомагають поглибити знання про становлення нашої нації, зрозуміти, які були передумови й причини кривавої війни, а часом навіть і заспокоїтися. Читання робить нас обізнаними, допомагає аналізувати, що в майбутньому допоможе відстояти свою точку зору в будь-якій історичній суперечці. 3.Читання зберігає психічне здоров’я. Час за книжкою допомагає знизити тривожність, сфокусуватися на моменті тут і зараз та навіть краще спати. Читання знижує стрес. Читаючи, немов ставиш на паузу всі турботи, починаєш більш методично дихати й ніби повертаєшся до звичного життя. Читання поновлює емоційний ресурс, допомагає мозку впоратися з невідомістю. 4.Читання додає сил і витримки. Особливо це стосується книжок, які описують події, схожі на ті, що переживають зараз українці. Досвід тих, хто жив під час Другої світової, дає розуміння, що все закінчиться і ми зможемо все переосмислити й передати цей досвід далі. Читаючи книжки, де є війна, приходить усвідомлення, що люди вже проходили через подібне, відчуваєш подвійну емпатію до персонажа й асоціюєш себе з ним. 5.Читання нагадує, що життя триває. Психологи радять за можливості повертатися до звичних ритуалів. І читання – одна з таких активностей, яка доступна зараз всім. Це те заняття, що допомагає відчувати себе як у мирний час — коли можна було просто сісти й спокійно почитати книгу. Це ритуал, який допомагає знаходити часточку нормальності у своєму житті й нагадує, що життя продовжується навіть у війні. 6.Читання прокачує. Книжки — чи не найпростіший спосіб навчатися нового навіть у бомбосховищі. А після війни отримані знання обов’язково знадобляться. Читаючи ви здобуваєте нові знання і можете бути корисним для оточення. Фахова література завжди дає мотивацію для розвитку та поштовх рухатися в майбутнє. Джерело: Happy Monday Психічний стан людини напряму залежить від фізичної активності. Щоб побороти наслідки затяжного стресу, треба включати фізичну активність у свій розпорядок дня і розпорядок дня дитини. Залежно від відносного рівня фізичного стану людини приклади фізичної активності помірної інтенсивності можуть включати: швидку ходьбу, танці або роботу по дому. Приклади фізичної активності високої інтенсивності включають біг, швидку їзду на велосипеді, швидке плавання або переміщення важких речей. Діти від 0 до 5 років Малюку до 1 року слід активно рухатись не менше 30 хвилин щодня. Для цього, коли дитина не спить, треба періодично укладати її на живіт і заохочувати рухати кінцівками, тягнутися, штовхати чи хапати невеликі предмети. В цьому віці взагалі не варто використовувати гаджети чи телевізор для організації дозвілля дитини. Дитині від 1 до 2 років потрібно щонайменше 180 хвилин фізичної активності щодня, причому як вдома, так і на вулиці. Сюди відносяться прогулянки, ігри з м’ячем, ліплення рухи під музику та інше. Зазначимо, що і в цьому віці також рекомендується знайомити дитину з планшетами та смартфонами. Проводити час перед телевізором малечі також не бажано. Для 3-4-річних дітей зберігається рекомендація щодо тривалості фізичної активності – щонайменше 180 хвилин щодня. Проте не менше третини цього часу дитина має рухатися інтенсивно: бігати, кататися на роликах чи на велосипеді, грати з м’ячем. І якщо вона має сили бігати та грати довше, то не варто її в цьому обмежувати. А от гаджети та телевізор в цьому віці мають займати увагу дитини не більше ніж 1 годину на добу, причому маленькими проміжками (по 10-15 хвилин). Діти та підлітки від 5 до 17 років Дітям та підліткам необхідна інтенсивна фізична активність упродовж 60 хвилин (краще – більше) щодня. Для дітей молодшого віку комплекс вправ можна розділити на два підходи по 30 хвилин упродовж дня. Додатково слід заохочувати дитину ходити пішки до школи (прийнятною є відстань, яку дитина може подолати за 20-25 хвилин у середньому темпі), підніматися сходами (до 5-го поверху за відсутності ноші), залучати до участі в прибиранні, купівлі продуктів тощо. Загальна кількість часу, який дитина проводить сидячи та навчаючись, не повинна перевищувати час фізичної активності. А якщо є необхідність у пасивному відпочинку, то слід віддати перевагу не тривалому денному сну. Такий підхід допоможе: розвинути здорові скелетно-м’язові тканини (кістки, м’язи і суглоби); розвинути здорову серцево-судинну систему (серце і легені); розвинути нервово-м’язову регуляцію (координацію і контроль рухів); підтримувати здорову вагу тіла. До речі, вважається, що фізично активні діти та підлітки з більшою готовністю приймають здорові форми поведінки (наприклад, не вживають тютюн, алкоголь і наркотики) і демонструють вищі результати в школі. Дорослі люди від 18 до 64 років Щоб підтримати своє здоров’я, люди цієї вікової категорії повинні приділяти не менше 150 хвилин на тиждень заняттям аеробікою середньої інтенсивності (або 75 хвилин високої), кожне з яких має тривати не менше 10 хвилин. А щоб отримати додаткові переваги, слід збільшити навантаження своїх занять до 300 або 150 хвилин на тиждень відповідно. 2 (краще – більше) дні на тиждень слід присвячувати силовим вправам, де задіяні основні групи м’язів. І це на додачу до звичайної фізичної активності: щоденних піших прогулянок (не менше 30 хвилин на день), активності вдома та на вулиці (ігри на свіжому повітрі, велосипед, прибирання). Це стосується навіть людей з хронічними (неінфекційними та не пов’язаними з рухливістю) порушеннями здоров’я, у тому числі з високим кров’яним тиском та діабетом. Зазначимо, що для людей з інвалідністю, а також проблемами, пов’язаними з рухливістю, фізична активність також може бути корисною. Проте в таких випадках слід узгодити кількість та розмаїття вправ та рухів із лікарем. Стимулом до збільшення фізичної активності можуть стати свідчення про те, що в порівнянні з менш активними чоловіками і жінками більш активні дорослі люди: мають нижчі показники смертності від усіх причин, а також нижчі ризики виникнення ішемічної хвороби серця, високого кров’яного тиску, інсульту, діабету 2 типу, метаболічного синдрому, раку товстої кишки і молочної залози, депресії; стикаються з меншим ризиком перелому шийки стегна і хребців; мають краще серцево-судинне, дихальне і м’язове здоров’я; мають більш здорові масу тіла і склад тканин. Люди 65 років і старше Для дорослих людей цієї вікової групи фізична активність передбачає оздоровчі вправи або заняття в період дозвілля, рухливі види активності (велосипед, піші прогулянки), домашні справи, ігри, змагання, спортивні або планові заняття в рамках щоденної діяльності. Рекомендації щодо аеробіки зберігаються: 150 хвилин занять середньої або 75 хвилин високої інтенсивності на тиждень. Тривалість кожного заняття має бути не менше 10 хвилин. Для кращого ефекту та додаткових переваг для здоров’я слід довести загальну тривалість тренувань до 300 та 150 хвилин відповідно. Силові вправи – двічі на тиждень (краще – більше). Вправи на рівновагу – тричі на тиждень (якщо є проблеми з суглобами). Крім переваг, перерахованих вище, люди похилого віку, що мають достатній та високий рівень фізичної активності, можуть розраховувати на: більш високі рівні функціонального здоров’я; кращу когнітивну функцію; менший ризик важких функціональних та рольових обмежень. Джерело: Матеріали до вебінару «Від хюгге до фіки» Матеріали з психології

Як підтримати дитину, якщо її рідні на війні

Природно, що ми тривожимося за безпеку найдорожчих людей. А для дітей у часи війни це може бути особливо непросто — давати собі раду із цією тривогою та цим випробуванням. Тож, як підтримати малечу та зменшити її стрес: Пояснюйте дитині, заради чого рідні на війні. І дитині, і дорослим легше долати випробовування, якщо вони розуміють їхній сенс. Ви можете пояснити, що «наш тато захищає нашу дорогу Україну. Він пішов на війну, бо він нас сильно любить, і він бореться разом з усією нашою відважною армією за те, щоби ми могли перемогти, щоб був мир, а ми мали щасливе майбутнє…». Допомагайте дитині відчувати гордість за рідних, за те, що вони причетні до великої справи: «Нам, звісно, дуже не вистачає батька, але ми знаємо, що він зараз там, де потрібно для нашої країни, ми усім серцем з ним і з нашим військом». Підтримуйте стосунки. Якщо є можливість, телефонуйте, давайте дитині можливість поговорити. При цьому пояснюйте, що це не завжди можливо і що рідні можуть не мати доступу до зв’язку з огляду на обставини військової служби. Поставте фото рідної людини, що служить, на видному місці. Говоріть про неї, нагадуйте регулярно, зробіть звичкою «передавати привіт» чи молитися (якщо віряни). Запрошуйте також дітей малювати малюнки, записувати на диктофон послання, робити фото особливих моментів, щоби потім могти їх надіслати, про них потім розповісти. Пильнуйте, що дитина бачить і чує з новин — обговорюйте це з нею. Дитина має право знати, що відбувається на війні, але їй важливо коментувати, пояснювати, бо вона може надавати цьому часом помилкових значень, надмірно переживати. Повідомлення, що хтось загинув, вона може відносити до того, що це рідні, хоч насправді це може стосуватися зовсім іншої зони бойових дій. Слідкуйте, щоб дитина не була переобтяжена інформацією про війну, втрати, не мала доступу до контенту, що не є для дітей. Допомагайте дитині справлятися із тривогою, смутком. Ці почуття природні, тож важливо їх нормалізувати, розділити: «Ми теж сумуємо, що батько зараз не з нами. Ми теж усі тривожимось». Але водночас давайте надію: «Та ми віримо в нашу перемогу і чекаємо батька з війни». Ми не можемо давати дитині стовідсоткових завірень, що батько не може бути пораненим чи загинути, але ми можемо допомагати дитині жити із цією невідомістю і водночас надмірно не переживати: «На війні так буває, що хтось гине чи отримує поранення. Ми теж переживаємо за тата та його побратимів, але віримо, що все буде добре. Але думати про це увесь час немає жодної користі — давайте краще переключимо увагу на якісь корисні справи». Задіювати дитину до діяльності може бути найкращим способом долати тривогу. Будьте чутливі до потреб і дитини, і до власних. Дітям важливо відчувати безпеку, тож пильнуйте, щоб усі її найважливіші потреби були задоволені. Інколи, коли рідну особу нещодавно мобілізували, дитині може бути складно — наприклад, батько допомагав робити уроки, а зараз його нема. Але пам’ятайте теж, що і ваші потреби також важливі. Не соромтеся попросити підтримки і допомоги. Перегляньте — можливо, щось можна спростити чи від якихось завдань тимчасово відмовитися, чи перерозподілити їх між членами родини. І не забувайте турбуватися про себе — дорога до перемоги потребує мудрого розподілу енергії та регулярного відновлення сил. Джерело: центр здоров’я та розвитку Коло сім’ї.

Повітряні тривоги та дитяча тривожність

Команда Центру психології та розвитку “Київський Дворик” переклала презентацію ізраїльских психологів Фаїні Мільберг і Галини Кац (Школа для батьків і психологічна служба міста Беер-Шева). Це поради про те, як спілкуватися з дітьми у військові часи, як зрозуміти їхні почуття й страхи та вміти заспокоїти. Посилання на повний текст

Що таке «домашнє насильство», згідно із законом?

Щорічно з 25 листопада до 10 грудня проводиться Всеукраїнська кампанія «16 днів проти насильства» з метою привернення уваги до проблем подолання насильства в сім’ях, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.

Домашнє насильство – дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Що розуміти під економічним та психологічним насильством? Під економічним насильством в законі значиться умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Психологічне насильство, відповідно до закону, – це словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи. То виховання дитини ременем – це насильство? Так, бо насильство – це те, що принижує честь та гідність людини, а побої – це приниження. Дитина може звернутися до поліції із скаргами – і тоді з’ясовувати, чи є вона постраждалою, мають психологи. На сьогодні тілесні покарання заборонено в 63 країнах світу. У цьому списку є й Україна: Сімейний кодекс забороняє такі дії стосовно дітей. Новітні дослідження підтверджують, що психологічне та фізичне насильство вкрай негативно впливає на дитину. Воно знижує самооцінку, породжує агресію та різного роду страхи, руйнує відчуття безпеки, формує тривожність та невпевненість у собі. Застосовують насильство ті дорослі, яких самих виховували у такому підході. Методи виховання закріплюються у психіці дітей. Коли вони виростають та стають батьками, то вже зі своїми дітьми автоматично повторюють це все. Тому батькам буває так важно змінити звичку бити чи кричати на дитину. Психологиня Антоніна Оксанич дає три поради, як зупинити себе і перевести енергію в конструктив, якщо виник конфлікт і ви відчули бажання нагримати на дитину. 1) У той момент, коли відчуваєте, що емоції гніву наростають і от-от вибухнуть — переведіть увагу на власне дихання. Зробіть глибокий вдих на рахунок «чотири» і глибокий видих на рахунок «шість». Повторіть так декілька разів, поки не почнете заспокоюватися. 2) Разом з глибоким диханням проговорюйте про себе текст: «Зараз я дорослий, переді мною — дитина. Зараз я старший і сильніший, а дитина — маленька і потребує моєї турботи та порозуміння. Дитина мені ніяк не загрожує, я — в безпеці». 3) Візьміть для себе тайм-аут — час заспокоїтись. Ви можете вийти у іншу кімнату, попити води, вмитися, проробити попередні вправи, лише потім повернутися до дитини та спокійно сказати про свої почуття, почути дитячі почуття та домовитися до чогось. Номери «Гарячих ліній»: 1578 – з питань протидії торгівлі людьми; 1588 – з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству дітей; 0800505501 (безкоштовно зі стаціонарних); 527 (безкоштовно з мобільних) – з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів. Ресурси для батьків: Брошура “Замість ляпасів: як з любов’ю та повагою визначати дитині кордони” Брошура «Зростаємо разом – основи успішного виховання дітей» (російською) Брошура “Стрес. Порадник для батьків” Брошура “Змінюючи життя: виховуємо дітей без покарання” (російською) Повний текст за посиланнями: Домашнє насильство: кого і за що карає закон? Не бий дитину : чому українських батьків вчать ненасильницькому спілкуванню

25 способів запитати підлітка про його шкільний день

Елізабет та Елізабет Еванс, дізнавшись, що їхні творчі запитання замість «Як справи у школі» користуються популярністю, склали ще один перелік. Якщо попередні 100 питань стосувалися, перш за все, учнів початкової школи, ці — для тінейджерів. Вони вже не будуть так щиро розповідати про почуття, до багатьох тем можуть поставитися зі скепсисом. Але, на думку блогерок, з цих питань краще починати розмову, ніж з набридлого «Які оцінки ти отримав?». 1. Де тобі подобається гуляти на території школи? (Клас, стадіон, бібліотека тощо). Куди ти за власним бажанням ніколи не ходиш? 2. Чого у школі не вистачає? Що б ти прибрав зі школи? 3. Якби ти був вчителем вашої школи, у якому класі ти б викладав? Який клас найтяжчий для педагогів? 4. Яка найбільш крута річ, яку ти сьогодні бачив? 5. Чому ти навчився сьогодні? 6. Який фільм нагадує твій сьогоднішній день? 7. Що цікавого ви сьогодні робили на перерві? 8. Що ти зміг зробити краще, ніж раніше? 9. Який урок тобі сподобався найбільше, а який — найменше? 10. Яку б ти обрав музику, щоб вона грала у школі у гучномовцях? 11. Якби ти читав вчительські думки, про що хотів би дізнатися? Думок про що саме ти не хотів би знати нізащо? 12. Якби про твій сьогоднішній день склали пісню, якою б вона була? 13. З ким тобі подобається працювати на уроці? З ким — ні? 14. Чого тобі слід більше робити у школі? Чого менше? 15. Які три речі, про які розповідали сьогодні однолітки, ти запам’ятав? 16. На яке запитання однокласників ти не став відповідати сьогодні? (або відповів) 17. Якби інопланетяни прилетіли до вашої школи, що б вони захотіли забрати з собою? 18. Хто тобі сьогодні допоміг? Кому допоміг ти? 19. Якби ти став невидимкою, що б ти робив у школі? 20. Якої частини дня ти чекаєш з нетерпінням? Якої — боїшся? 21. Що б ти хотів змінити у шкільному обіді? 22. Якби в тебе був лише один урок на день, який предмет ти б обрав? 23. Хто з твоїх однокласників може стати Президентом, мільйонером, хуліганом, актором, детективом? 24. Якби цей день був емоцією, яка б вона була? 25. Що про ваш клас, на твою думку, говорять вчителі в учительській? Повний текст: https://osvitoria.media/opinions/sto-nenudnyh-zapytan-do-dytyny/