Сьогодні на третьому уроці для учнів 10-11 класів було проведено особливий урок – Урок пам’яті Максима Олійника.
Максим – випускник нашої школи. Він – Герой, який загинув, захищаючи рідну землю від загарбників.
На урок завітав його батько: полковник В’ячеслав Олександрович Олійник і подарував школі книгу про життя та Подвиг сина “ВОЇН на псевдо Мінор” (завантажити та прочитати книгу можна за посиланням: https://drive.google.com/file/d/1cWNIGExGsjo39xFSJggr5bBben2xfm9-/view?usp=share_link). Також він розповів історію служби та загибелі Максима, розповів, яким він був за життя.
На уроці його вчитель Кравченко В.О. та класний керівник Конішевська Г.М. згадували про Героя, яким він був ще у шкільні роки.
Вкінці зустрічі всі присутні пом’янули Хвилиною мовчання Максима та всіх, хто загинув у цій страшній війні.
Максим народився 19 березня 2001 року в м. Києві у сім’ї військовослужбовця. У нашій школи навчався з 2011 року і до закінчення 11 класу. Після випуску з якої юнак продовжив здобувати знання за фахом юриста у Національному авіаційному університеті.
Хлопець природи був сором’язливим та дуже вразливим. В усіх його діях і вчинках була щирість, доброта, безпосередність та дещо наївна відвертість. Цими якостями він завойовував довіру й любов тих, хто його знав, міг залагодити будь-який конфлікт, хоч іноді вперто і затято відстоював власні думки та переконання. Був справжньою душею компанії друзі. Любив музику і мріяв стати звукорежисером.
Після випуску зі школи Максим захопився військовою справою — амуніцією, екіпіруванням, мріяв стати військовим.
З початком широкомасштабної агресії росії проти України, 24 лютого 2022 року, Максим став бійцем територіальної оборони Оболонського району м. Києва. Згодом для захисту України на її східних рубежах серед бійців тероборони був оголошений набір до батальйону “Свобода” 4-ї бригади оперативного призначення Нацгвардії. Максим був у складі ста із чотирьохсот добровольців, які зголосилися брати безпосередню участь у захисті держави. Пройшовши підготовку, Максим в кінці квітня у складі військового підрозділу вирушив в район Рубіжного Луганської області. Майже місяць перебував на “нулі”. Контузило. Повернувся на лікування до Києва.
Вдруге вирушив на схід 21 червня. Спочатку був у Білозерському Донецької області. За кілька днів батальйон “Свобода” став на передньому рубежі поблизу смт Зайцевого Бахмутського району Донецької області. Максим, який взяв собі псевдо Мінор, виконував бойові завдання на спостережному посту, до ворогів було рукою сягнути — яких-небудь 100-200 метрів, їх було видно неозброєним оком. Постійні обстріли з усіх видів стрілецької зброї, ствольної і реактивної артилерії, танків, мінометів.
Так тривало два тижні, до трагічного 10 серпня, що став першим днем тривалих запеклих боїв за Донбас. Того дня московити розпочали обстріл наших позицій о 04 год. 30 хв. Застосовували танки, “гради”, міномети, навіть літаки. Військовослужбовці, серед яких був і Максим, були у бліндажі, коли уламком танкового снаряда поранило в плече побратима. Мінор зробив йому перев’язку, зупинив кровотечу.
У проміжку між 12-ю і 13-ю годинами почувся звук прильоту, та снаряд чи ракета не розірвалися. Всі, хто перебував у бліндажі, ще посміялися, мовляв якимись зіпсутими боєприпасами москалі шмаляють, але про всяк випадок зайняли позиції вздовж стін укриття, як і вчили. Пройшло секунд тридцять, може, хвилина. Потім у суцільній тиші все навкруги стало яскраво-білим. То розірвався 650-кілограмовий заряд радянської самохідної реактивної установки розмінування УР-77 “Метеорит”, прозваної серед військових, “хвіст горинича”. З тих, хто перебував на спостережному посту, вижив лише один зранений і скалічений боєць. Тіла двох військовиків, серед яких був і Максим, через дві доби евакуювала група розвідників. Троє бійців вважаються зниклими безвісти.
Прощання з Максимом Олійником відбулося 05 вересня 2022 року на Алеї почесних поховань Державного історико-меморіального заповідника ”Лук’янівський цвинтар”, де наш воїн-захисник знайшов свій вічний спочинок.
Вічна пам’ять і шана Героям!
Герої не вмирають, вони живуть у наших серцях!
